УДК 631.1.027:339.137.2 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ ТОВАР – ОСНОВА УСПІШНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА А.В.Пальчевська, студентка Науковий керівник – О.В. Четверик, к.е.н. Національний університет біоресурсів і природокористування України У сучасних умовах інтенсивної глобалізації важливого значення набуває здатність вітчизняних підприємств адаптуватися до мінливих умов економічного середовища та конкуренції. В умовах насиченого товарного ринку, загострення конкурентної боротьби невід’ємною частиною ефективної господарської діяльності та досягнення конкурентних позицій на ринку сільськогосподарськими підприємствами є впровадження та управління ними на маркетингових засадах. Підтримка високої якості продукції та розширення товарного асортименту, використання маркетингових методів ціноутворення, маркетингових комунікацій, робота над ефективною збутовою діяльністю та використання інших елементів комплексу маркетингу сприяють формуванню та підтриманню конкурентних позицій сільськогосподарського підприємства, створенню його конкурентоспроможності на ринку. У результаті постійно зростаючої кількості конкурентів, високого рівня інноваційного розвитку та постійної зміни потреб споживачів постає необхідність управління конкурентоспроможністю підприємства та його продукцією, забезпеченні конкурентних позицій на ринку аграрної продукції. Саме вищеперераховані умови спричинили необхідність даного дослідження. Проблемам дослідження конкуренції та забезпечення конкурентоспроможності економічних суб’єктів господарювання присвячені праці таких світових вчених як Д. Абель, Г. Гамель, П. Друкер, К. Ендрус, Р. Ешенбах, Ф. Котлер, М. Портер, Д. Рікардо, А. Сміт, Р. Солоу, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер. Свій внесок у дослідження питань конкурентоспроможності економічних суб’єктів зробили такі вітчизняні економісти як В. Андрійчук, В. Арестенко, С. Бабенко, І. Бураковський, З. Варналій, О. Власюк, Я. Гончарук, В. К. Збарський. Разом з тим окремі питання забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на засадах маркетингу залишаються недостатньо вивченими та потребують детального дослідження. Головною ознакою ефективної господарської діяльності є конкурентоспроможність, яка грунтується на наборі якісних та кількісних показників, наявність зовнішніх та внутрішніх конкурентних переваг. Відповідно до визначення М. Портера конкурентоспроможність – це конкурентоспроможність підприємства є відображенням відносного рівня ефективності використання усіх видів наявних у цього підприємства виробничих ресурсів [7, с. 48].Важливою складовою формування конкурентоспроможності підприємства є наявність у нього конкурентних переваг, які формують конкурентоспроможність продукції підприємства. Основою формування конкурентних переваг у підприємства є наявність у підприємства кваліфікованого персоналу, техніко-технічного оснащення, енерго-таресурсоємності виробництва, інфраструктурне забезпечення, організаційна форма управління, наявність маркетингового інструментарію (рис.1). Організаційно-економічні Інституціонально-управлінські Соціально-фахові Природничо-екологічні Концепція маркетингу Технологічні переваги Частка ринку Швидкість реагування Ефективне управління Диверсифікація товару Державна підтримка Імідж і репутація Кваліфікація працівника Культура споживання Якість і безпека продукції Географічне походження Природоохоронні заходи Ресурсне забезпечення Рис. 1. Критерії формування конкурентних переваг Джерело: побудовано автором за даними [6]. Найефективнішим, для оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств є використання рейтингового методу з визначенням групових та інтегрального показників конкурентоспроможності. До переваг застосування цього методу можна віднести наступні: -підприємстворозглядається як відкритасоціально-економічна система; -можливістьпорівнюватипідприємства за основними аспектами їхдіяльності як у просторі (тобто в порівнянні з іншимиорганізаціями), так і в часі (в динаміці за ряд періодів); -дозволяєвизначитиінтегральнийпоказник конкурентоспроможності та ранг кожного підприємствасередгрупидосліджуваних; -передбачаєвизначення групових показників конкурентоспроможності, якіхарактеризуютьокреміаспектидіяльностіпідприємства; -враховуєспецифікудіяльностіпідприємств при виборі показників; -базується на об’єктивнихпоказникахфінансовоїзвітностіпідприємств; -забезпечуєнаочність та репрезентативністьодержанихданиханалізу. [4,5] На основі результатів проведених досліджень варто зазначити, що основними показниками конкурентоспроможності сільськогосподарської продукціїє: - показники споживчих якостей товару: технічні, смакові та інші характеристики (залежно від виду товару); - показники, що характеризують рівень передпродажного (оперативність постачання, навчання споживачів, підготовка виробу до експлуатації) та післяпродажного (монтаж на місці експлуатації, гарантії, ремонт) сервісу; - показники іміджу товару і його товаровиробника: репутація, «розкрученість» торгової марки, стимулювання збуту; - вартісні показники придбання: ціна товару, знижки та надбавки; - вартісні показники споживання та утилізації; - специфічні (для сільськогосподарської продукції): рівень урожайності, вид та кількість внесених добрив, умови вирощування та її екологічність. Врахувавши вищенаведену інформацію можна відзначити, що підвищення конкурентоспроможностіпідприємства є основним стержнем його ефективної господарської діяльності. З метою досягнення конкурентоспроможності продукції підприємства потрібно коригувати його маркетингову складову (якість продукції, ціна, сервісне обслуговування, імідж, товарний асортимент), що є вирішальнимидля споживача при виборі товару та застосування їх у комплексі. Конкуренція на ринку стає все жорсткіша, йде суперництво між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва та реалізації продукції, за одержання найвищого прибутку та інших переваг, ця конкуренція здійснюється різними методами та може виступати в різних формах. Тому виникаєнеобхідність в постійномупошукуновихшляхів для підвищення конкурентоспроможності підприємства. Список використаних джерел: 1. Борисюк І.О. Основні напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства / І.О. Борисюк, А.В. Єрьоменко // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: зб. наук. праць. – К.: НАУ,2012. – Вип.33.– С. 14‒19. 2. Герасимчук В.Г. Стратегічнеуправлінняпідприємством. / В. Г. Герасимчук - Київ: КНЕУ, 2009. - 360 с. 3. Грецький Р. Теоретичніпідходи до визначенняприроди та сутностіконкуренції / Р. Грецький // Форму- ванняринковихвідносин в Україні. ‒ 2015. ‒ № 2. ‒ С. 35-38. 4. Збарський В.К. Конкурентоспроможність високотоварних сільськогосподарських підпри-ємств / В.К. Збарський, М.А. Місевич, за ред. професора В.К. Збарського. – К.: ННЦ ІАЕ, 2009. – 310 с 5. Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування на підприємстві. - //Фінанси України №9 2010р., с.32. 6. Непочатенко О.О., Чекалюк С.А. Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств України. Економіка АПК №7 – 2015. – С.41–46. 7. Портер М. Международнаяконкуренция. Пер. с англ/ М. Портер // – М.: Международныеотношения, 1993. – 896 с. 8. РябушкінаА. А. Якість продукції та забезпеченняїїконкурентоспроможності [Електронний ресурс] ‒ Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2184