| Назва секції: Гуманітарні науки
ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЇ ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Ветріщенко А.А., студент, Амеліна С.М., доктор педагогічних наук, професор
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Ключові слова: темрінологія, технології, переклад,
Вступ. Динаміка розвитку сфери високих технологій неабияк змінила наше суспільство. Більша частина населення планети не уявляє свого життя без комп’ютерів, планшетів та інших гаджетів. Безсумнівно, ця тенденція позначається й на вокабулярі пересічного громадянина, який значно поповнився професійною лексикою високих технологій, адже знання, принаймні базової термінології, стало повсякденною необхідністю.
Враховуючи шалену популярність високих технологій, зацікавленість лінгвістів цим феноменом стає очевидною. Проблема постає у фокусі досліджень як зарубіжних, так і вітчизняних лінгвістів, але залишається не повністю вивченою. Цей факт пояснюється стрімким розвитком комп’ютерних технологій, а отже, й постійним оновленням лексичної складової сфери. Все вище зазначене стає причиною відсутності максимально повних професійних словників, які б могли значно полегшити роботу користувачів ПК, «айтішників-початківців» чи перекладачів.
Актуальність роботи визначається необхідністю вивчення процесів утворення термінів сфери високих технологій, а також недостатнім рівнем дослідження композитів у німецьких текстах комп’ютерної галузі та розробленості зазначеної проблематики з точки зору мовних та перекладацьких особливостей.
Виклад основного матеріалу. У німецькій мові найпродуктивнішим способом словотворення є словоскладання. Саме тому нові слова, в тому числі й терміни, у своїй переважній більшості «створюються за рахунок утворення композитів» [1, с. 6]. Це пояснюється тим, що нові слова створені за допомогою засобів, які вже є в мові та найбільш оптимальні для передачі інформації, оскільки вони дозволяють висловити максимальну кількість відомостей у стислій та місткій формі. Основи сучасного словоскладання були закладені у роботах таких німецьких вчених, як Я. Грімм та Г. Пауль. М. Д. Степанова, І. І. Чернишова у свою чергу досліджували словотворчі моделі німецької мови. Субстантивне словоскладання німецької мови було об’єктом дослідження В. С. Вашуніна [2]. Особливостями типології словоскладання в контексті неології сучасної німецької мови займався В. А. Карпюк. Сучасні студії представлені роботами Н. П. Смоляра, А. Г. Статкевича, О. О. Фенчука, в яких автори досліджували складні терміни в автомобільній, економічній та комп’ютерній галузях.
Порівнюючи німецьку та українську мови, слід зазначити, що словоскладання не є провідним способом словотворення в українській мові. Так, зокрема, складні українські іменники утворюються в процесі словотворення і входять до словникового запасу мови, а словоскладання в українській мові не є індивідуально-мовним засобом вираження різноманітних зв’язків між предметами та явищами. До того ж, морфологічний склад німецьких іменникових композитів відрізняються від українських більшою різноманітністю. Саме тому переклад німецьких складних іменників часто є непростою перекладацької проблемою, яку доводиться вирішувати без допомоги словника.
Висновки. Отже, наявність великої кількості без еквівалентних терміноодиниць щоразу ставить перекладача перед проблемою вибору того чи іншого способу їх передачі. Тому переклад безеквівалентних термінологічних одиниць інформаційної сфери вимагає ґрунтовних знань перекладацьких трансформацій та базових принципів словоскладання композитів в німецькій мові, а також творчого підходу при передачі фахової інформації на іншу мову.
Список використанної літератури
1. Архипова И. В. Немецкие деревативы в переводе на русский язык. Теория и практика германских и романских языков / И. В. Архипова. – Калуга: Медиа, 2000. С. 160–163.
2. Вашунин В. С. Субстантивные сложные слова в немецком языке / В. С Вашунин. – М.: Высш. шк., 1990. – 159 с.
|