| Назва секції : Стан і перспективи розвитку сучасної ветеринарної медицини
ПРОЦЕС ЛАКТАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН
Власенко А.В., студент, Журенко О.В., кандидат ветеринарних наук, доцент
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Науковий керівник – кандидат ветеринарних наук, доцент Журенко О.В.
Ключові слова: лактація, молоко, фільтрація,молоковіддача
Вступ. Усім відомо, що процес молоковіддачі – один із найважливіших процесів, який впливає на розвиток новонароджених тварин і людей. У цьому дослідженні мі розглянемо, як саме відбувається процес утворення та віддачі молока [2]. Процес секреції молока потрібно розглядати як цілісну реакцію всього організму та молочної залози, яка протікає циклічно за участі нервової, кровоносної, ендокринної та травної систем. Рівень молочної продуктивності тварин залежить не тільки від молочної залози, а й від розвитку та діяльності всіх систем організму (травлення, серцево-судинної, дихальної, ендокринної тощо). На синтез молочного жиру впливає кора великих півкуль головного мозку [4].
Виклад основного матеріалу. Утворення молока відбувається в трьох стадіях:
1) Фільтрація амінокислот, окремих жирних кислот, глюкоза, мініральні речовини, вітаміни, вода, окремі ферменти, гормони.
2) Секреція: поглинання клітинами альвеол речовин з крові необхідних для створення основних компонентів молока - синтез специфічних компонентів – переміщення синтезованих компонентів до апікальної частини клітини – виділення синтезованих компонентів у порожнину альвеол.
3) Часткова реабсорбція речовин, які синтезуються в самій молочній залозі і використовуються для синтезу компонентів молока, а також речовини, які надійшли в надлишку до порожнини альвеол, протоків, каналів, ходів, цистерн.
Молоковіддача – складена рефлекторна реакція моторного апарату вимені на адекватні подразнення шкіри сосків і вимені, яка веде до вигнання молока з альвеолярного в цистернальний відділ у процесі доїння, в результаті чого молоко більше висмоктується чи видоюється з молочної залози. До складу молока входять такі ферменти: пероксидаза, редуктаза, каталаза, ліпаза, фосфатаза, лактаза, дегідраза та ін. Одні ферменти потрапляють у молоко з молочної залози, інші виробляються мікрофлорою, яка завжди є у молоці і потрапляє до нього під час доїння. Молоко має бактерицидні властивості [3].
Рефлекторний процес віддачи протікає у дві фазі:
1. Нервова фаза – пов’язана з безпосереднім впливом ефекторних нервів на гладкі м’язипроток, молочної цистерни і сосків. Відбувається розслаблення цистерни, збільшення її об’єму, тобто цистерни та великі протки готуються до прийому молока з альвеол і маленьких проток.
2. Нейрогуморальна фаза – пов’язана з впливом гормоном задньої долі гіпофіза окситоцинана міоепітелій альвеол і дрібних протоків, який викликає його скорочення, внаслідок цього збільшується тиск у порожнинах залози, що сприяє вигнанню молока.
Залежно від характеру діючих подразників у корі великих півкуль головного мозку утворюються як позитивні тимчасові зв'язки, так і негативні — гальмівні виведення молока. Шляхи реалізації гальмівних впливів кори великих півкуль головного мозку на виведення молока йдуть через гіпоталамус. Одним із шляхів гальмування рефлексу виведення молока є центральна затримка виведення окситоцину з нейрогіпофіза[1]. При стресах активується адреналосимпатична система і в кров надходить значна і кількість адреналіну та норадреналіну. Передбачають, що ці гормони звужують кровоносні судини молочної залози, внаслідок чого обмежується доступ окситоцину до міоепітелію альвеол і молоковіддача гальмується.
Висновки. Виведення молока відбувається в період між доїннями з альвеол у цистерни за рахунок скорочення міоепітелію альвеол і одночасного розслаблення «сфінктерів». Імпульси, що викликають дані процеси, можуть йти з ендорецепторів, екзорецепторів (шкіри, сосків, вимені).
Список використаної літератури
1. Судаков К. В. Приоритетные фундаментальные исследования интегративной деятельности нервной системы / К. В. Судаков // Вестник Российской академии медицинских наук. – 2003. - №9. – С. 3-6.
2. Адаптаційно-компенсаторні процеси в організмі корів за умов дії біологічного стрес-фактора / В. І. Карповський, В. О. Трокоз, О. В. Журенко [та ін.] // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького. – Львів, 2004. – Т. 6, ч. 3. – С. 73–81.
3. Хрусталева И.В. Анатомия домашних животных/И.В. Хрусталева, Н.В. Михайлов, Я.И. Шнейберг и др.; – М.: Колос, 2000. – 704с.
4. ГоликовА.Н. Физиология сельскохозяйственних животных/А.Н. Голиков, Н.У. Базанова, З.К. Кожебеков и др. – М.: Агропромиздат, 1991. – 432с.
|