| Назва секції: гуманітарні науки
ПРОБЛЕМИ ЩОДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
Копейко О.В., студент
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Науковий керівник: Власенко Т. О., кандидат економічних наук, доцент кафедри виробничого та інвестиційного менеджменту,
ВСУП
Під професійним самовизначенням у педагогіці розуміють самопізнання та об’єктивну оцінку особою власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно-важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією. Це процес прийняття особистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності (вибір професії, професійного навчального закладу, місця працевлаштування).
Але провівши просте опитування у школах міста та області з учнями під час профорієнтаційної роботи, було з’ясовано, що найчастіше учні оцінюють свої можливості поступити до вищих навчальних закладів освіти як недостатні або просто не визначились з майбутньою професією. У загальноосвітніх закладах мова йде не стільки про власне професійне самовизначення школярів, скільки про готовність до свідомого вибору професії.
Готовність до свідомого вибору професії – це складне структурне утворення взаємопов’язаних і поєднаних переконаннями морально-вольових якостей особистості, способів поведінки, знань про професії, практичні вміння і навички, сформовані у відповідності з вимогами суспільства й можливостями навчально-виховного процесу в школі.
Готовність до свідомого вибору професії включає в себе:
- моральну готовність – усвідомлення суспільного й особистісного значення праці, прагнення максимально проявити свої сили, здібності у праці, позитивне ставлення до різних видів праці;
- психологічну готовність – свідомий вибір професії у відповідності з наявними здібностями та можливостями. Стан психологічної готовності включає усвідомлення людиною своїх потреб, вимог суспільства, колективу, поставлених цілей; прогнозування прояву своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів, оцінку співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення певного результату;
- практичну готовність – загальні та політехнічні знання, загально-трудові та спеціальні вміння й навички.
Компонентами готовності до свідомого вибору професії виступають:
1) загальне позитивне ставлення до праці;
2) знання певного кола професій, їх змісту, вимог, шляхів отримання професії та перспектив професійного росту;
3) сформованість професійних. інтересів;
4) адекватна самооцінка;
5) сформованість мотиваційної сфери;
6) наявність спеціальних здібностей;
7) потенцiал родової пам’яті та можливості її розкриття в оточуючому середовищі;
8) практичний досвід;
9) збалансованість інтересів, здібностей і нахилів, їх відповідність вимогам професії до особистості;
10) відповідний стан здоров’я;
11) сформованість моральних якостей, які відповідають вимогам професії;
12) зацікавленість та підтримка державою духовно-освітнього розвитку на всіх рівнях життя людини;
13) професійна придатність – сукупність психолого-педагогічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення задовільних з точки зору суспільства успіхів у праці при наявності спеціальних знань, умінь і навичок, а також отримання власного задоволення від самого процесу праці.
Професійне самовизначення полягає в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності і передбачає:
• самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста, а також з оточуючим середовищем;
• усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей;
• саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети.
Професійне самовизначення – це багатомірний процес, який можна розглядати з різних точок зору:
- як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певний період часу;
- як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких індивід формує баланс між своїми побажаннями та нахилами, з одного боку, і потребами суспільства – з іншого;
- як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.
Процес самовизначення завершується досягненням стабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуванням відповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації.
Основні суперечності процесу професійного самовизначення:
• між прагненням молодої людини до самостійності та потребою у кваліфікованій допомозі дорослих (учителів);
• між соціальною орієнтацією молоді переважно на престижні професії та потребою держави у спеціалістах;
• між бажанням продовжувати освіту після закінчення школи та зниженням інтересу до навчання в більшої частини сучасної молоді;
• між професійними намірами школярів і можливостями їх реалізації;
• між професійними намірами та здібностями;
• між прагненням молоді до самостійності та відсутністю вміння обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії;
• між усвідомленням рівня свого загального розвитку та можливістю менш кваліфікованої праці;
• між бажанням спробувати свої сили та відсутністю такої можливості у школі;
• між станом здоров’я та медико-фізіологічними вимогами професії;
• між сучасними вимогами до спеціаліста і діючими формами та методами професійної підготовки;
• між професійними намірами молоді з високим рівнем освіти і значною часткою малокваліфікованої ручної праці.
Висновки.
Отже, вибір професії – одне з найважливіших стратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складний акт самовизначення – свідомого вибору суб’єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв’язання тих чи інших життєвих проблем. За методами вирішення та за змістом робота по професійному самовизначенню молоді – це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема, а за сферою впливу – соціальна, результати якої відображаються і на моральному та економічному рівнях.
|