| ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЕМОТИВНОЇ ЛЕКСИКИ
Ілона Хачпанова, студент, Любов Козуб, кандидат філологічних наук, доцент
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Ключові слова: емотивність; імпліцитність; експресивна лексика; прагматика; адекватність перекладу.
Усі люди постійно відчувають різні емоції: радість, схвильованість, сум, здивування тощо. Емоції полегшують наше спілкування та допомагають нам краще розуміти один одного.
Художній текст насамперед співвідноситься зі світом почуттів та емоцій людини. Дослідження емотивної лексики цікаво, перш за все, тим, що про справжню сутність людських почуттів та їх силу можна дізнатися завдяки тій формі, якої вони набувають, − слову. Вивчення саме такої лексики є важливим та необхідним аспектом в процесі усвідомлення ідейного наповнення художнього тексту.
Актуальність дослідження. Протягом останніх десятиріч проблема емотивності належить до числа дискусійних питань лінгвістики та перекладознавства, адже лінгвісти одноголосно зазначають, що, з точки зору компаративної лінгвістики, переклад емотивно-забарвленого тексту є найбільш складним та потребує пошуку мовних засобів для забезпечення максимальної адекватності.
У лінгвістиці тексту розрізняють мову опису емоцій і мову вираження емоцій. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто емоції є психологічною категорією, а емотивність – мовною.
Досліджуючи емотивність як категорію художнього тексту, необхідно брати до уваги особливості семантики, а також природу людських емоцій, найважливішими властивостями яких є їхня предметність (спрямованість на світ) і суб’єктивність (приналежність суб’єкту). Саме тому при концептуальному моделюванні емотивності розглядаються референційний, інтенційний і рецептивний аспекти текстової семантики, розмежування яких зумовило виділення трьох складових емотивності:
1. Предметності як присутності в художньому тексті емоціогенних знань;
2. Залученості, тобто втілення в тексті емоційних намірів автора;
3. Сугестивності як вказівки на ймовірне емоційне реагування читача на текстову дійсність.
У лінгвістиці не існує повного й однозначного визначення поняття емотивності. Так, В. І. Шаховський визначає емотивність як притаманну мові семантичну якість виражати системою своїх засобів емоційність, як акт психіки, відображені в семантиці мовних одиниць, соціальні та індивідуальні емоції. Дослідник також зазначає, що емотивність – це емоційність в мовному значенні, тобто чуттєва оцінка об’єкту, вираження мовними або мовленнєвими засобами відчуттів, настроїв, переживань людини. Емотивність завжди експресивна та оцінна, але не навпаки.
Досліджуючи емотивність О. О. Селіванова трактує її як складову конотативного компоненту у семантичній структурі мовної одиниці, який репрезентує емоційне ставлення носіїв мови до позначеного. З іншого боку, І. М. Літвінчук називає емотивністю «результат інтелектуальної інтерпретації емоційності, що транслюється в мові та мовленні».
Однією з домінант перекладу художнього тексту є максимально повна передача емоційної та естетичної інформації за допомогою засобів цільової мови з метою створення рівноцінного прагматичного ефекту на реципієнта. Прагматичний вплив на реципієнта є ключовою функцією категорії емотивності.
Варто зазначити, що переклад емотивно-забарвленої лексики вважається проблемним для перекладачів. Зазвичай це пояснюється тим, що емоційне вираження, на відміну від логічного, раціонального, спрямоване на імпліцитність, і втілюючись у мовних одиницях, при перекладі не піддається традиційному буквальному тлумаченню в іншій мовній системі..
Крім того, що у більшості випадків емотивність в тексті є контекстуальною, вона зазвичай включає в себе складні, багатокомпонентні мовні одиниці (метафори, порівняння, фразеологізми), які охоплюють не тільки окремі лексеми або словосполучення, але й речення, цілі частини тексту. Подібні форми рідко співпадають в англійські та українській мовах, і тому підбір відповідних еквівалентів не завжди має бажаний результат, як з емотивної точки зору, так і змістової чи стилістичної.
Розглянемо особливості вживання та перекладу емотивної лексики на прикладі роману Френсіса Скотта Фіцджеральда «Ніч лагідна».
Серед найбільш поширених випадків емотивності в тексті можна виділити контекстуальну, коли емоції героя не вербалізовані, а випливають із ситуації або дій, згаданих у реченні:
англ.: He was burning visibly — a grayish flush had spread over his face, dissolving all his expressions into a vast ineffectuality.
укр.: Він аж палахкотів — обличчя почервоніло, перекривилося, втратило свідомий вираз.
Із речення випливає, що герой роздратований та відчуває лють, хоча і немає прямих слів на позначення емоції, окрім метафори “burning”. Український переклад досить чітко передає стан героя.
Вираження здивування у поєднанні зі співчуттям через вигук:
англ: - Not very long, she answered vaguely. We’ve been abroad a long time − we landed in Sicily in March and we’ve been slowly working our way north. I got pneumonia making a picture last January and I’ve been recuperating.
- Mercy! How did that happen?
укр: - Та ні, не те щоб надовго, − уникливо відповіла вона. − Ми подорожуємо давно, аж з березня. Почали з Сіцилії і тепер поволі кочуємо на північ. У січні під час зйомок я схопила запалення легенів і оце видужувала.
- Господи! Як же це вийшло?
У перекладацькій практиці дуже часто трапляється так, що для досягнення потрібного ефекту для цільової аудиторії необхідно розширити або адаптувати мовні одиниці. У таких випадках перекладач має свободу творчості, проте це завдання не з простих – незважаючи на трансформації, зміст та ідея мають бути збережені. У наступному прикладі перекладач розширив дієслово admire – милуватись, захоплюватись, і додав ціле речення для передачі повноти палітри емоцій героїні:
англ.: But Dick Diver − he was all complete there. Silently she admired him.
укр.: Потім вона перевела погляд на Діка Дайвера і замилувалась ним: «Ні, якщо в світі існує ідеальний чоловік, то — ось він».
Дуже поширеними способами перекладу емотивності є дослівний та описовий переклад:
англ.: I suspected it. It’s an outrage.
укр.: Я так і знала. Це неподобство!
Вищезгаданий приклад ілюструє обурення та незадоволення героїні.
англ.: Violet breathed loud and hard once and with an effort brought another expression into her face.
укр.: Вайолет голосно, тяжко зітхнула й спробувала надати своєму обличчю спокійнішого виразу.
З описового речення можна зробити висновок про те, що героїня дуже засмучена, проте намагається приховати це.
Підсумовуючи нашу доповідь, можна зробити висновок, що емотивність – це також і текстова категорія, підпорядкована інформативності або модальності, яка виражає емоційне ставлення адресанта (автора), імовірність емоцій реального чи уявного читача щодо описуваних подій, явищ, персонажів, їхньої поведінки й аналізується за допомогою емоційно забарвлених текстових компонентів. Сучасні лінгвісти активно зацікавлені у дослідженні цієї категорії, адже вона є ключовою у перекладі художньої літератури. Переклад емотивно-забарвленої лексики вимагає підбору еквівалентів, здатних досягнути прагматичного ефекту та передати повну палітру емоцій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Літвінчук І. М. Прагматика емотивного тексту : автореф. дис. канд. філол. наук / І. М. Літвінчук. – К., 2000. – 231 с.
2. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля, 2006. – 716с.
3. Шаховский В. И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка / В. И. Шаховский . – Воронеж: Изд-во Воронежск. гос. ун-та, 1987. – 192 с.
4. Фіцджеральд Ф. С. Великий Гетсбі; Ніч лагідна : Романи /Перекл. з англ. М. Пінчевського; Післям. В. Кухалашвілі. − К. : Дніпро, 1982. − 472 с.
5. Fitzgerald F. S. Tender is the Night. − New York : Simon and Schuster, 1995.
|