| У деяких країнах, де народи перемішалися внаслідок певних історичних подій, таких як колонізація, перерозподіл земель тощо, з’явилося таке явище, як білінгвізм. Білінгвізм – досить поширене поняття ХХІ століття, що набирає все більшого розповсюдження і визначається наявністю в суспільстві двох і більше етнічних груп. Беручи основу від лат. bilingua – «двомовність», білінгвізм визначається як здатність оперувати двома мовами. Таким чином, якщо людина, окрім рідної мови, володіє іще однією мовою хоча б на середньому рівні, вона може вважати себе білінгвом. Тож кожен третій житель планети у віці до 16 років є білінгвом або полілінгвом, а за прогнозами через 10-15 років кожна друга дитина буде білінгвом.
Часто діти–білінгви зростають у сім’ях, де батьки є представниками різних національностей. Маючи повсякденну можливість практикувати обидві мови, в дорослому віці вони можуть вільно спілкуватись обома мовами, незалежно від їх спорідненості чи різниці: чи це українська і російська, чи українська і польська, чи англійська і французька.
Ще одним чинником, який значно сприяє поширенню білінгвізму є міграція. У сьогочасному темпі постійних соціальних та економічних змін, в пошуках нового життя люди переїжджають з однієї країни до іншої, тим самим змінюючи і своє мовне середовище. У випадку повної інтеграції особи в соціальний простір, нову культуру, традиції, колорит країни, засвоєння мови відбувається органічно та в гармонії зі сприйняттям нових фактів та явищ. Такий процес адаптації в нових соціальних умовах називається асиміляцією. На противагу асиміляції варто згадати про сепарацію, коли людина наче й знаходиться безпосередньо в інших умовах, однак веде звичний для себе спосіб життя – спілкується рідною мовою, дотримується власних традицій та устрою.
Незважаючи на усі соціальні процеси глобалізації й інтеграції, що сприяють розвитку білінгвального й полілінгвального соціуму, все ще залишаються країни, які можна уважати більшою мірою монолінгвальними. Наприклад, в країнах де офіційною мовою є англійська часто зустрічається низький рівень володіння іноземною мовою. Дослідники схиляються до думки, що це є результатом міжнародного статусу англійської мови. Носії мови почувають себе достатньо комфортно, володіючи лише англійською навіть за межами своєї країни, адже, у сучасному світі, англійська має статус міжнародної мови, і також є другою офіційної мовою багатьох країн світу. Також треба додати, що розглядаючи проблему низького володіння іноземною мовою в інших країнах світу, треба брати до уваги мовні та культурні особливості тієї, чи іншої країни. Та все ж, незважаючи на зазначені вище факти, більше половини людей у всьому світі – за різними оцінками, від 60% до 75% – розмовляють принаймні двома мовами. Багато країн мають більше однієї офіційної мови, так, у Південній Африці їх, приміром, 11. Багатомовність має безперечні переваги в професійному, соціальному та психологічному плані, а також за дослідженнями лікарів визначається як така, що позитивно впливає на здоров’я людини.
Але, в сучасному світі спостерігається й тенденція до зникнення багатьох мов і діалектів. Причиною цього є вимирання деяких племен або ж витіснення однієї мови іншою. Сьогодні в світі що два тижні вмирає одна мова. За таких безпрецедентних темпів половина сучасних мов зникне до кінця століття. Що ж станеться, якщо звичайне розмаїття мов згасне, і згодом більшість людей розмовлятиме лише однією мовою? Відбуватиметься втрата особистістю національної самосвідомості, роздвоєння внутрішнього світу мовця, що спричиняє мовний нігілізм.
Також варто зазначити, що явище двомовності є надзвичайно нестабільним як у мовному, так і в культурно-політичному аспектах і може також нести штучний характер. Так як можна це спостерігати в зближенні української мови з російською. Як наслідок такого нав’язливого зближення виникає явище суржику та напівмовності, тобто ми маємо справу з мовною некомпетентністю мільйонів українців, які потрапили в залежність від історичних реалій. Ці мовленнєві процеси стають надзвичайно «небезпечними», коли вони починають проникати в мову, спричиняючи інтерференцію всіх рівнів, що носіями мови сприймається як норма й мова починає втрачати усі свої функції.
Таким чином, ми можемо зробити висновки, що бути білінгвальною людиною в сучасному світі є звичним явищем і знання іноземної мови є не привілеєм, а життєвою необхідністю для будь-якої особистості. Але, як і будь-яке інше явище, білінгвізм має як переваги (знання англійської мови – мови міжнародного спілкування й користування двома мовними системами для спілкування), так і недоліки й навіть несе певні загрози (знання й володіння російською мовою призводить до нехтування рідної мови, втрати ідентичності, національної деградації народу), тому необхідно бути усебічно розвиненою й сучасною особистістю зі знанням іноземних мов, але при цьому не втрачати власної самобутності й унікальності завдяки рідній мові.
|